« Для мене
українська та російська мови – рівнозначні половинки одного серця і обидві
живуть у моїй душі».
Юрій Штика
18 жовтня у приміщенні актової зали Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ
ступенів №1 імені В.М.Кравченка
для учнів 8-11 класів
була організована зустріч з Юрієм
Павловичем Штикою.
Юрій Павлович майор контррозвідки, який ніс службу в Управлінні
КДБ СРСР. Служив на кордонах з Іраном, Польщею, Китаєм, Туреччиною, Швецією,
Фінляндією. А коли СРСР розпався, перевівся в Управління СБУ Сумської області.
Майор – прикордонник - це за професією.
За покликом душі – поет.
За місцем постійного проживання – м.
Суми.
За періодичним місцем проживання – м. Буринь, місто де народився та виріс.
Крім того випускник нашої школи.
Юрій Штика народився 13 березня 1954 року в місті Буринь. До служби в армії
працював шофером. Прикордонну службу солдатом розпочав у Середній Азії.
Закінчив Голіцинське вище прикордонне військово – політичне училище, потім –
Вищу Червонопрапорну школу КДБ СРСР ім. Ф.Е.Дзержинського. Нині Юрій Павлович
на заслуженому відпочинку. Але як творча людина він сповнений сил, не припиняє своєї поетичної роботи, крім того заступник голови Ради ветеранів
прикордонної служби України Сумського
прикордонного загону, заступник голови
правління Міжнародної спілки письменників і майстрів мистецтв .
Юрій Павлович автор багатьох поетичних
книг. Почав друкуватися у 2004 році. Дипломат та лауреат Всеукраїнського
конкурсу «Смарагдова ліра», лауреат
Міжнародного фестивалю Миколи Мельникова « Яблоки в траве», лауреат Всеукраїнського
літературно – музичного фестивалю «Розстріляна молодість». Член літературно –
художнього об’єднання «Звенигора», опікунської ради Сумського обласного музе. А.П.Чехова, член міжнародної
літературної організації «Славянские колокола». Поет – прикордонник видав
збірки віршів : «Грани границы», «Моя граница», «Встречи с границей». Із їх
назв видно , що поезія повністю присвячується професійній діяльності Юрія
Павловича – нелегкій роботі прикордонника.
Четверта книга «Я пришел в этот мир»
відрізняється тим, що в ній більше лірики,
творчість поета – прикордонника, людини яка замислюється над вічними
питаннями - віри, покаяння,
спокутування. За цю книгу Юрій Павлович нагороджений медаллю Спілки письменників Росії «Генералиссимус Александр Суворов», а за
книгу «Путь равен жизни» видавничим будинком газети «Красная звезда»
нагороджений пам’ятною медаллю фронтового кореспондента «Константин
Симонов».
За словами Юрія Павловича, він не вчився писати книги, і не думав про це.
Але складний час , що настав у країні, після розпаду СРСР , заставив на це
подивитися інакше. «Тоді і почав писати вірші, щоб не занепасти духом» - згадує Юрій Павлович. Нині він друкується як
в українській, так і в російській періодиці та літературних виданнях. В
журналах «Кордон»( м.Київ), «Ветеран границы», «Пограничник», «Содружество границ»
(м. Москва), газеті «Прикордонник України», альманахах «Честь и поэзия»,
«Славянские колокола», «Междуречье», «Злато слово», «Елегія» , «Литературная Гомельщина»,
«Свободное слово» (Белорусь), а также в альманахе «Резекне» (Латвія),
українських, російських, білоруських, латвійських засобах масової інформації.
Зустріч з нашим випускником відбулася в теплій, сімейній атмосфері, на якій
він розповідав про свої шкільні роки, про нелегку службу прикордонника.
Декламував власні вірші, які хотілось
слухати і слухати.
Слухати свого серця
Якщо слухати свого серця,
Й через поле смиренно йти.
То нап’єшся води з джерельця
Й доб’єшся своєї мети.
До людей будь уважним і чемним.
Кожен може чомусь навчить.
І душа твоя стане кремній.
По життю будеш мирно плить.
Всі літа не рахуй на поспіх
Живи в поті чола свого.
Люби всіх: і малих , і дорослих
Й пам’ятай настанови Його!
Та уважно зважай на прикмети.
Ранком, в вечері щиро молись
І твій ангел знатиме де ти,
Радься з ним, до землі поклонись.
І тоді зачаруються квіти
І синиця ударить у вікно
І літа, як життя оксамити,
Сивиною впадуть на чоло…
Іще не закінчилася ця зустріч, а ми вже плануємо наступну. Бо людина такої
вдачі , такого таланту надихає
своїми вчинками та поезією
на любов до Батьківщини , рідного
краю , родини. Для молодших поколінь
Юрій Павлович є яскравим прикладом людини великого серця та широкої душі.
Завдяки таким людям , ми з гордістю говоримо, що ми випускники першої
міської школи.
Немає коментарів:
Дописати коментар