ЦІКАВЕ ПРО КНИГУ

Книга –джерело знань.

Книга – супутник людини. Вона супроводжує нас в усьому житті. Не можна собі уявити людину, яка б обходилась без книг. Та не лише всебічними науковими знаннями багата книга, вона має ще чудесну властивість поглиблювати і продовжувати наше життя, наші літа. Як би довго не жила та чи інша людина вона має прожити лише одне життя, а читаючи книги, особливо художні, ми переносимось в інші часи, разом з героями книг радіємо, переносимо найтяжчі випробування, йдемо на героїчні подвиги!

  Книга навчає нас рідної мови, вчить відчувати красу слова, усвідомлювати його велику силу. Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, відносьмося з повагою до тих, хто творить для нас ці найдорожчі скарби людських знань, великих почуттів та прекрасних образів. До книги треба відноситися з повагою, любити і берегти її, вчасно повертати в бібліотеку. Пам’ятай, що на неї чекають твої товариші. Не тримати її декілька місяців, як це роблять деякі з вас.

Дуже добре дома мати потрібні книги, але всіх потрібних книг не купиш і тому кожна культурна людина записується у бібліотеку. Як знайти необхідну книгу, як навчитися вдумливо читати, про це вас поінформують працівники бібліотеки. Бібліотека дає можливість кожному розвивати свій інтелект. Але на жаль, не всі ви ще це усвідомили. Не всі учні вашого класу записані в бібліотеку, але деякі, хоч і записані, але мало читають. Отже у вашому класі всі учні повинні читати в нашій шкільній бібліотеці.

Як друкували вашу книгу.

Мета – дати дітям уявлення про працю, яка вкладена людьми в книги, підкреслити необхідність бережливо поводитися з нею.

 Запитати в учнів: «Хто працював над цією книгою?», «Кому ми повинні сказати за це спасибі?» -письменникові, автору цієї книги, друкарю, робітнику друкарні. На книзі написані деякі її творці. Автор – найголовніший із них. Його прізвище надруковане на першій сторінці великими літерами. Художник дуже багато зробив для книги, він прикрасив її малюнками. Його прізвище вказується на титульному листі.

Заглянемо в кінець книги, куди ви мабуть ніколи не дивились. Бачимо: ім’я та по батькові письменника, а ще :відповідальний редактор, художній редактор, технічний редактор,  коректор. Чому в низі названо їх прізвища? Не випадково. Всі вони внесли великий вклад в її створення.

Відповідальний редактор допомагає письменникові, якщо треба поправляти його, підказує найкращий варіант; художній редактор працює з художником – автором ілюстрацій; технічний редактор турбується, щоб все було гарно розміщено, щоб заголовки були великими і яскравими, щоб ілюстрації були на місці, там, де вони повинні бути. А коректор? Він найуважніша і грамотна людина. Він не допустить і не пропустить жодної помилки.

 Продовжити розмову про людей різних професій, які вклали свій труд у випуск книги.

 Особливо велику вдячність заслуговує людина, яка перша придумала книгодрукування, це першодрукар Іван Федорів.

 Як можна назвати тих читачів, які безжалісно псують книги? Таких читачів. Які псують книги, називають «книжковими піратами», «варварам», «шкідниками книг».

Починайте знайомство з книжками у такій послідовності:

1. Уважно вивчайте титульну сторінку.
2. Ознайомтесь із заголовком книжки, із розділами, з яких складається , з  послідовністю викладу матеріалу.
3. Знайомтесь безпосередньо із основним текстом, для цього читайте окремі сторінки, абзаци, уривки з найбільш цікавих розділів. Читати науково – пізнавальну книжку треба вдумливо, намагаючись вникнути в суть питання. Для цього потрібно читати розділ за розділом, запам’ятайте те, що повинно на ваш погляд зберегтися у пам’яті. При читанні науково – пізнавальної літератури ви зустрічаєтесь з незрозумілими словами, спеціальними термінами. Найкраще мати спеціальний зошит, куди записувати незрозумілі слова і їх призначення. Читаючи, робіть закладки там де вам потрібно щось виписати або записати.
4.  Щасливої вам мандрівки сторінками науково – пізнавальної літератури!

Книги, які знають все

Кожного дня у вас виникає багато найрізноманітніших питань: чому буває день і ніч, яка професія  найцікавіша, чи є життя на інших планетах… Хто? Що? Чому? Навіщо? Як же знайти відповіді на багато численні питання? Вам допоможуть батьки, вчителі, товариші. Якщо хтось не зможе відповісти на питання , нічого дивного не буде.

 Декілька століть назад на Землі жили вчені. Про яких говорили: це люди енциклопедичних знань, які все знають. Зараз, при сучасному розвитку науки, знати все . що відкрито, практично не можливо. Але кожен повинен вміти знайти відповідь. В цьому допомагають спеціальні книги – довідники. Вони написані для того. Щоб відповідати на запитання.

 Є книги, які називають «Енциклопедіями».В нашій країні створено багато різних енциклопедій. Найголовніша серед них – Велика Радянська енциклопедія (ВРЕ) Вона видана для дорослих.

Вперше в нашій країні для дітей була видана Дитяча енциклопедія (ДЕ). В її створенні брали участь вчені, педагоги, письменники, художники. Енциклопедія складається з 12-ти томів. Користуються ДЕ, в основному учні 4-9 класів. Для третьокласників є спеціальні енциклопедичні словники. «Що таке ? Хто такий?» в трьох томах. В них ви знайдете відповіді на найрізноманітніші запитання. Як же користуватися цими книгами? Як шукати відповіді? В першому томі є передмова. Вона розповідає як користуватися енциклопедією. Кожне оповідання в книзі пояснює значення того чи іншого слова. Оповідання розміщені в алфавітному порядку – від А до Я.

І том  букви від А до З . в другому – І до П, в третьому - від Р до Я. На обкладинці і титульному листі кожного Тома написано букви, якими починається том. В кожному томі є зміст, оформлений на кольорових листах. На них розміщені списки слів, які починаються на букви А, Б, В. А поруч вказуються сторінки, на яких можна прочитати ці слова.

 Оповідання можна читати підряд, а можна знайти потрібне слово і прочитати про нього. З цих книг ви дізнаєтесь про різні історичні події, про нашу батьківщину. Зробите заочну цікаву мандрівку по інших країнах, познайомитеся з  різними письменниками, художниками, композиторами, вченими, видатними полководцями, відкриєте чудовий світ рослин і тварин. Видавництво «Дитяча література» випускає серію кольорових книг – енциклопедичних словарів для молодших школярів. Автори словників – відомі вчені, письменники. Вони розповідають про те, що нас оточує. Кожен словник має свою тему. Вони пояснюють значення окремих слів. Слова в них розміщені за алфавітом. Про кожне слово – невеличке оповідання. На початку, або в кінці є алфавітний показник або зміст. Заголовок словника часто підказує. На які запитання читач може отримати в ньому відповідь. В кінці уроку для закріплення матеріалу можна дати учням завдання знайти значення того чи іншого слова. Провести гру «Хто швидше відповість?»

Словники – твої друзі.

Не бійтеся заглядати у словник –

 це пишний сад, а не сумне провалля.

(м. Рильський)

Розпочнемо нашу зустріч словами В.О.Сухомлинського: «Розумна , натхненна книжка нерідко вирішує долю людей».

(Згадаємо висловлювання видатних людей про книгу)

Книги – наші друзі. Вони змушують нас працювати, безупинно вдосконалюватися, щоб ми могли стати справжніми людьми.

Читаючи книгу, газету, журнал, слухаючи радіо чи дивлячись телевізор, спілкуючись з друзями чи дорослими, ви, напевно, зустрічали цілі вирази, або окремі слова, значення яких вам не зрозумілі. І, звичайно, виникає потреба з’ясувати значення. До яких книг звертатися в таких випадках,  де знайти відповідь? (До словників).

А коли у диктанті ви зробили помилки і вам треба вияснити написання орфограм, тоді до якої книги треба звернутися? (До словника).

Так , на допомогу нам у таких випадках приходить словник.

 Що ж таке словник?

 Словник – книга, в якій в алфавітному тематичному порядку подаються слова якоїсь мови з поясненням їх значення, з перекладом іншою мовою. Словники почали укладати з практичних потреб, з необхідності пояснити застарілі незрозумілі слова чи слова з іншої мови. Так, греки вже у 5 столітті до нашої ери уклали глосарії – тлумачні словники, в яких пояснювали слова, вживані в старовинних пам’ятках. У східних слов’ян перші словники відомі з 12 століття. З початку всі відомості розміщувалися без будь – якої послідовності, а вже з 16 століття слова стали розташовуватися за алфавітом., їх почали називати азбуковими. В Україні перший рукописний словничок з’явився у кінці 16 століття. На початку 17 століття видані перші друковані словники. З кінця 18 століття в Україні складалися переважно двомовні українсько – російські словники, або російсько – українські. Потрібно запам’ятати, що основна структура всіх словників спільна. Слова розташовуються в алфавітному порядку. Словники бувають різні: енциклопедичні, тлумачні, орфографічні, іншомовні, спеціальні.

Заняття «Подорож до словника»(практична індивідуальна робота).

1.Робота з орфографічним словником.  Перевір орфограму.

2.Робота з тлумачним словником. З’ясуй тлумачення слів.

3.Перекласти українською мовою слова.

4. З’ясувати значення іншомовних слів.